Мені не страшно стати вітром.

Мені не страшно стати вітром.
Я буду листя піднімати,
Я буду прохолодой літом,
А взимку буду утихати.

Мене любити люди будуть:
Дорослі, підлітки та діти.
Вони ніколи не забудуть.
Мені не страшно стати вітром...

Мені не страшно дощем стати -
Все розквітать від мене буде.
Хотіти будуть люди спати
І у ві сні все зло забудуть

Я буду прохолодой літом,
У хмарах буду я літати,
Подорожую цілим світом.
Мені не страшно дощем стати...

Мені не страшно небом стати.
Глибоким, синім та широким.
І люди будуть мрії слати
У синь, що не окинуть оком

В мені натхнення знайдуть люди.
Митці ідеї будуть брати
Я завжди неповторним буду
Мені не страшно небом стати...

Мені не страшно стати морем,
Я буду мирне, як ягнятко
Не буду я ніколи горем
Я буду як мале дитятко.

Не дам я людям духом пасти
І ні зі що не стану вором
Не буду кораблі я красти
Мені не страшно стати морем...

Та я не хочу буть людиной!
Адже у серці в неї злоба,
Тому захоплена війною
І пролива багато крові.

Вона безжальна, зла, зрадлива,
Вона руйнує все, що має
Вона не просто вередлива-
Вона сама себе вбиває.

 Отак до Бога промовляло
Дитя, що мало йти на Землю.
Його уже чекала мама
Воно ж стояло на своєму:

— Не хочу йти, не треба, Боже
Нема там світлого нічого
Залишусь біля тебе, можна?
В обіймах у тебе святого.

Будь ласка, Боже мій, не треба
Мене в це місце посилати,
Де жодного проміння з неба,
Де буду в зла пітьми блукати.

Бог вислухав дитячі скарги,
Здихнув та мовив сумно й тихо
Я розумію твої страхи
Я знаю скільки в світі лиха.

Та людям я даю обрати,
Яким шляхом іти по світу.
Чи добрим, чи поганим стати
Яким прожити свої літа.

На жаль, та більшість обирає
Шлях зла й пітьми, де лихо й горе
І про все добре забувають
І роблять злого ціле море

Та є у с віті й добрі люди.
Вони тебе зустрінуть щиро
І що б не сталося не буде
Того, щоб впали у зневіру.

І я дарую тобі, сину
Того, хто завжди поруч буде.
Того, хто навіть в злу годину
Про тебе точно не забуде.

У світі звуться вони друзі 
З тобою будуть в щасті й мирі.
А справжніх ти пізнаєш в тузі
Нажаль їх мало, інших море.

І ти не прав, «проміння з неба»
Продовж життя тебе не лишить
І коли буде тобі треба
Вона усе-усе залишить

Тебе зігріє, заспокоє,
Обрадує, утішить, вмовить.
І коли щось занепокоїть
Тобі в пораді не відмовить.

Про кого ти говориш, тату?
Як я пізнаю цю людину?
— Ти будеш її звати-мама.
Ну а все решта-не важливо...